Історія

Історія заселення Добропільського краю

Заселення Добропільських степів почалося ще в XVII столітті, але особливо інтенсивно воно йшло в роки правління імператриці Катерини II. Щоб швидше освоїти незаселені землі, вона роздавала їх своїм чиновникам, генералам і поміщикам, іноземцям з вимогою – швидко переселяти сюди селян з інших губерній.

Поміх тих, хто першими заселяв  і обживав землі були поміщики, чиновники і військові чини: брати Єніни, Юр’єв, Роговський, Подольський, Васильєв, Албанський, Шахов, Ларін, Шідлер, Фідлер, Кудашева, Розгон і інші. Імена цих людей  і їх родичів збереглися в назвах сіл Єнівка, Юр’ївка,  Шидлове, Ганнівка, Вірівка, Мар’ївка, Вікторівка, Іванівка, Парасковіївка та інших. Багатьом селам новосели дали назви, пов’язані з красою нашого краю: Зелене, Веселе, Світле, Веселе Поле, Добре Поле (нині Добропілля).

У XVIII столітті виникли села: Юр’ївка (1763 р.), Святогорівка (1794 р.), Криворіжжя (1794 р.), Добропілля (1800 р.), в XIX столітті – Шахове, Шилівка, Ганнівка і всі інші села і хутори Добропільщини. В кінці XIX століття було більше сотні сіл і хуторів.

Перші поселенці селились в першу чергу на берегах річок Казенний Торець, Грузька, Водяна, Бик – з притоками Водяна і Гришинка. Займалися вони землеробством на родючих землях цього краю, ловили рибу в повноводних річках, розводили худобу в багатих травами степах.

Але незабаром в різних місцях на Добропільщині почали знаходити кам’яне вугілля, пласти якого іноді виходили прямо на поверхню. Уже в ті часи існували невеликі кустарні кам’яновугільні копальні.

Промисловий видобуток кам’яного вугілля на Добропільщині почався тільки на початку XX століття, після попереднього геологічного дослідження його покладів.

Від невеличкого хутора – до прогресивного міста…

Місто Добропілля – адміністративний центр громади згідно з рішенням Добропільської міської ради від 18.04.2018 №7/42-1 «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Населення — 43,8 тисячі жителів.

До складу Добропільської територіальної громади відносяться місто Білицьке, Святогорівський, Ганнівський і Світлівський старостинські округи, які були утворені  згідно з рішенням Добропільської міської ради від 17.11.2020 №8/1-11  «Про утворення старостинських округів», а саме : Святогорівський старостинський округ з центром в селищі міського типу Святогорівці, до складу якого входять села: Вірівка, Копані, Нововікторівка, Новоукраїнка, Вікторівка.Ганнівський старостинський округ з центром в селі Ганнівка, до складу якого належать села Рубіжне і Кутузівка. Світлівський старостинський округ  з центром в селищі Світле, до складу якого входять села: Красноярське, Шевченко, Новий Донбас та селище міського типу Водянське.

Як відомо з архівних джерел, Добропілля бере свій початок з першої половини XIX століття. У 1859 році під час перепису хутір Парасковіївка — найдавніше поселення на території Добропілля — було занесене до «Списків населених місць Російської імперії».

У 1910-1912 роках поряд з Парасковіївкою на лівому березі річки Бик був заснований рудник Єрастівський із селищем Єрастівська колона, а на правому березі — рудник Святогорівський. У 1915 році сюди підвели залізничну колію і побудували станцію, яку назвали Добропілля. Тоді ж виникло селище Пристанційне. Після Жовтневої революції Парасковіївка стала селищем.

У 1922 році добропільські рудники об'єднані в один — рудник Червоноармійський. Після приєднання до рудника в 1925 році шурфів №17 і №18 отримав нову назву — шахта №17-18 імені РСЧА. В 1926-1930-х роках виникли нові селища — Соцмістечко, Новомар'ївка та інші. Керувати такою кількістю селищ було складно, тому рішенням уряду УРСР у 1935 році селища шахти №17-18 імені РСЧА були офіційно об'єднані в селище міського типу — Рудник Червоноармійський. Тоді ж була утворена Червоноармійська селищна рада. Проте першого квітня 1941 року була побудована нова шахта №1-2 «Гігант» імені М.Горького, і поряд з нею знову виникло нове селище.
У роки окупації (1941-1943) шахти й селища були майже зруйновані.  Їх відбудову завершили лише в 1947 році. Шахта №1-2 «Гігант» (нині «Добропільська») після війни стала шахтою №1-2 «Добропілля», а її селище, яке раніше називалось селищем шахти «Гігант», одержано нову офіційну назву — селище Добропілля.

18 серпня 1953 року Президія Верховної Ради УРСР своїм Указом об'єднала усі сусідні з ним селища в один населений пункт — місто Добропілля.

Червоноармійська селищна рада була перетворена в Добропільську міську раду.
І сьогодні в галузевій структурі виробництва міста превалює вугільна промисловість. Вона представлена 5 шахтами, які об'єднані у державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток».
Нині город квітне, розвивається, живе своїм неповторним життям, дарує нові враження та залишає в людській пам'яті яскраві сторінки міського життя!

Важливим засобом підвищення соціальної та трудової активності городян є фізкультура і спорт. Для їхнього успішного розвитку в місті функціонують  стадіон «Авангард», спортивний комплекс, побудовані спортивні майданчики з тренажерами.

Для задоволення культурних, естетичних і духовних потреб населення в місті побудовано  музичну школу,  4 масові бібліотеки та парк культури і відпочинку з центром дозвілля.