Панічні атаки: чому виникають і як собі допомогти
У сучасному світі, де стрес став частиною повсякденного життя, панічні атаки дедалі частіше трапляються у людей різного віку. Раптове відчуття сильного страху чи втрати контролю може налякати навіть тих, хто вважав себе емоційно стійким. Розуміння власних реакцій — це перший крок до подолання проблеми та повернення відчуття безпеки.
Що таке панічна атака та як вона проявляється?
Панічна атака — це раптовий напад сильного страху чи тривоги, що виникає без видимої причини та супроводжується інтенсивними фізичними симптомами.
Найпоширеніші симптоми:
• Прискорене серцебиття або дискомфорт у грудях.
• Відчуття нестачі повітря, задуха.
• Тремтіння, пітливість, відчуття жару або озноб.
• Запаморочення, слабкість, нудота.
• Страх померти або втратити контроль над собою.
• Відчуття нереальності того, що відбувається (дереалізація).
Напад зазвичай триває від кількох хвилин до години. Попри сильний фізичний дискомфорт, панічна атака не є смертельно небезпечною для організму.
Чому це стається?
Розвитку панічних атак можуть сприяти:
• Генетична схильність.
• Тривалий хронічний стрес або пережиті травматичні події.
• Порушення режиму сну та виснаження.
• Надмірне вживання кофеїну, алкоголю чи тютюну.
Як допомогти собі тут і зараз
Якщо ви відчуваєте наближення нападу, спробуйте наступні кроки:
1. Контроль дихання: Зосередьтеся на повільному вдиху носом та ще повільнішому видиху ротом (дихання «у квадрат» або животом).
2. Техніка заземлення «5-4-3-2-1»:
Назвіть 5 предметів, які ви бачите перед собою.
Знайдіть 4 звуки, які ви чуєте.
Торкніться 3 речей, відчувши їхню текстуру.
Відчуйте 2 різні запахи.
Спробуйте відчути 1 конкретний смак.
3. М’язова релаксація: Почергово напружуйте та розслабляйте різні групи м’язів (починаючи з пальців ніг і вгору до обличчя).
❗️Пам’ятайте: ви сильніші за свій страх. Панічні атаки — це лише тимчасова «хибна тривога» вашої нервової системи. Навчіться слухати своє тіло, давайте собі право на відпочинок і не соромтеся звертатися за допомогою до фахівців (психологів чи психотерапевтів). Ви не наодинці з цією проблемою!
За матеріалами Добропільської філії ДУ «Донецький ОЦКПХ МОЗ»
